17:29
"Україна пам’ятає! Геноцид проти Українського народу”

23 листопада у нашій школі була проведена лінійка - реквієм:"Україна пам’ятає! Геноцид проти Українського народу”. На лінійці були присутні всі вчителі та учні школи.Учні 6 - 9 класів провели пошукову роботу і зібрали цікавий матеріал про Голодомор 1932 - 1933 років, учні з великою радістю ознайомили всіх присутніх з своїми роботами.

Педагог - організатор підготувала презентацію де слайд за слайдом ніби переносила  всіх у події тих страшних днів.

Голодомор 1932-1933 років в Україні - не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття.

Вона була і залишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу. Понад 7 мільйонів українців заморили штучним голодом для досягнення злочинної політичної мети - ослаблення та винищення волелюбного українського селянства - соціальної основи нації.

Трагедія 33-го вражає не лише кількістю жертв, а також довготривалим замовчуванням і політико-ідеологічним протистоянням. Убієнних українських хліборобів офіційно не визнали жертвами політичного терору. Відходять у небуття свідки злочину, залишаючи по собі письмові докази, відтак згасає історична пам’ять, а натомість лише холодні кам’яні плити та дерев’яні хрести за лубенськими пагорбами. Підтримана 63-ма країнами спільна заява, ухвалена на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, вперше залучила до політичного словника термін "Голодомор”, засвідчивши історичний факт національної трагедії українського народу. Принцип історизму вимагає конкретності, а не абстрактності об’єкта дослідження, відтак причини, обставини і наслідки голоду в УРСР та інших регіонах необхідно досліджувати окремо, вивчаючи архівні документи, співставляючи не лише кількість полеглих від голоду людей, а також виявляючи законодавчу базу.

Покоління нині сущі і прийдешні мають знати про голодомор, щоб унеможливити його  повторення, а мемо­ріальні комплекси мають стати застереженням для всіх.

Така гуманістична солідарність є конкретним внеском кожного і всіх до спільної боротьби з будь-якими проявами тоталітарних, деспотичних ідеологій та режимів, зневаги до прав і свобод людини!

 

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської війн. В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року, Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв голодомору (кожна четверта субота листопада).

Роковини сумних подій Голодомору ще раз нагадують, що мільйони людей зазнали жахливої смерті через згубну діяльність ідеології, яка впродовж усього XX століття стала причиною страждань і горя в багатьох частинах світу. Мова йде про жахливий задум, здійснений з холодним розрахунком можновладцями тієї епохи. 

Як у зв’язку з цим не згадати про руйнування стількох сімей, про страждання незліченних сиріт, про нищення всіх соціальних структур? Відчуваючи себе близьким до усіх тих, хто постраждав внаслідок сумних драматичних подій 1933 року, ми повинні ще раз підтвердити необхідність збереження пам’яті, щоб ще раз разом наголосити: «Хай ніколи більше не повториться!» Усвідомлення помилок минулого стає постійною спонукою до того, щоб будувати майбутнє  більш придатне до людських потреб, щоб протидіяти будь-якій ідеології, що спотворює життя, гідність та кращі прагнення людини.

Досвід цієї трагедії повинен сьогодні керувати почуттями та діяльністю українського народу на шляху до злагоди та співпраці.

Переглядів: 517 | Додав: Директор
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]